Вже чути кроки Миколая,
А в небесах – ангелів спів.
На землю казка поспішає,
Світає Диво між снігів…
14 грудня 2014 р. Б. після ранкової недільної Літургії до юних парафіян церкви Миколи Доброго на Подолі завітав Святий Миколай. Довгоочікуваний Небесний Гість прийшов цьогоріч напередодні свого свята, бо попереду мав іще безліч справ, а так хотілося до кожного встигнути, кожного обігріти радістю, теплом, любов’ю.
Діти (а особливо – малеча) чекали Миколая з нетерпінням, цілий рік старанно вчили вірші, пісні, молитви, аби в ці грудневі дні гідно привітати Святого! І ось, нарешті, всі зібралися в залі над храмом. Лунають перші акорди пісні… У коридорі чути тихий голос дзвоників і кроки… То іде Миколай! Усміхнений, у святкових ризах, із величезним мішком за плечима, входить до кімнати – і її наповнює радість свята і дзвінкоголосе «Ой, хто, хто Миколая любить».
Справді, як не любити цього Святого, який кожного року (і вже стільки сторіч!) оприсутнює в нашій щоденності світлу реальність дива, безкорисливого добра і щирої діяльної любові! Любов і радість струменять із сердець. Так хочеться їх дарувати, ширити, ділитися ними з іншими! За продуманим сестрами василіянками, Хризантою і Василією, сценарієм на сцену почергово виходять діти – хлопчики й дівчатка, старшенькі і зовсім маленькі – і кожен дарує Небесному Гостеві краплинку свого таланту: хтось – старанно вивчений віршик, хтось – гру на бандурі, гітарі чи скрипці, хтось – фортепіанну симфонію. Миколай, отець Валерій, сестри, батьки й усі присутні щиро радіють тим рясним паросткам Божих дарів, що так щедро сходять у юних серцях. Хвилини летять непомітно, а Святому уже треба поспішати. Наприкінці всіх ще раз об’єднує пісня і спільна молитва за Україну, опісля ж кожен отримує від Чудотворця чарівні небесні гостинці.
В повітрі знов родинно пахне казкою, світло любові сяє у очах, а радість дарування переповнює серця і налаштовує їх на прийняття найбільшого Дару й найяснішого Дива – Різдва Господнього.
Юля Григорчук