Кожного року ми, українці, відзначаємо велике християнське свято – Різдво Христове. Кожного року ми знову і знову переживаємо незбагненну подію втілення Божого Сина. І кожного року ми намагаємося краще зрозуміти її значення для нас.
З давніх-давен веселі колядки, смачні страви та прикрашені будинки свідчили не тільки про святковий настрій, але також про глибоку віру в Бога, який з любові до людей приймає людське тіло і стає подібним до нас в усьому, крім гріха.
Бог настільки полюбив людину, своє дитя і своє створіння, що не може залишатись осторонь, коли вона страждає. Бог, як добрий батько і як добра мама, хоче бути поруч, біля своєї дитини, хоче утерти їй сльози своєю рукою, хоче обняти власними руками, хоче поцілувати і підбадьорити своїми устами. Присутність батька чи матері для дитини приносить спокій, мир, впевненість: все буде гаразд! З тієї ж причини приходить до нас Господь, щоб своєю видимою присутністю потішити нас: «Я з вами, не бійтеся!»
Вдячні за його любов, діти та молодь парафії Миколи Доброго старалися приготуватися до цього свята якнайкраще. Протягом Передріздвяного посту вони намагалися не пропустити жодного дня без доброго діла. Під час Сповіді очистили своє сумління, в Причасті з’єдналися з Ісусом, щоб уподібнитися до нього. А після Святої Літургії вони поставили чудовий Вертеп під проводом сестер Василіянок, Хризанти і Василії. Цікаві сцени, які представляли давні біблійні події, нагадували революційні події в Україні. І ставало зрозуміло, що людська до зубів озброєна природа ніколи не зможе перемогти тихе, тендітне Боже Немовля…
С. Василія Гальцова, ЧСВВ