«Радість і надія, смуток і журба сучасних людей, передовсім убогих і пригноблених, є також радістю і надією, смутком і журбою Христових учнів; і немає нічого справді людського, що не знаходило б відгомону в їх серці.»
Цими словами розпочинається Пастирська конституція про Церкву в сучасному світі «Gaudium et Spes» – один з найважливіших документів Другого Ватиканського собору. Вона закликає нас позбутися німої байдужості до долі сучасної людини і прислухатися до її потреб. Своє втілення в конкретній ситуації вона може проявити на різноманітний спосіб: добрим словом, ділом, молитвою.
Крім турботи про дітей і молодь, хворих і бідних, Свята Мати Церква звертає увагу і на потреби військовослужбовців. На території України вже від 2006 року діє Департамент Патріаршої Курії УГКЦ у справах душпастирства силових структур України. Його завданням є надання пастирської опіки військовим, задоволення їхніх релігійних потреб. Духовні повчання, підтримка, заохота, батьківська турбота, а також участь у відзначенні важливих подій в житті військових, підготування і святкування церковних свят – ось чим займаються військові капелани цілої України, а зокрема м. Києва.
Щоб ознайомитись з їхньою працею зблизька, завітаймо до військових частин Київського гарнізону та подивімося, як військові готувалися до святкування найбільшого християнського свята – Пасхи.
Ще напередодні Великого Посту між військовослужбовцями м. Києва, м. Ірпеня та Київського полігону (с. Нові Петрівці) відбувся обряд взаємного прощення. З цієї нагоди військові капелани: о. Дам’ян Габорій, о-д. Андрій Зелінський, ТІ, бр. Теоктист Міщук, ЧСВВ, та с. Василія Гальцова, ЧСВВ розповіли про значення Великого Посту в житті християн. Вони також заохотили військових більше часу присвятити молитві та ділам милосердя та бодай одну погану звичку замінити на добру, щоб стати кращими людьми. На кінець зустрічі військові мали нагоду перепросити один одного.
Коли Церква увійшла в святий час Посту, капелани розпочали читати лекції для військовослужбовців про Божі заповіді та Святі Таїнства. Крім того, підчас Посту військові мали змогу молитися Хресну дорогу та переглянути фільм «Страсті Христові».
Незабутні враження склала для військових молитовна великопісна програма «Слідами Відкуплення» у виконанні монахів – редемптористів, які приїхали зі Львова на запрошення о. Дам’яна Габорія. Духовні тексти-роздуми, великопісні пісні та музика у виконанні братів Андрія Хацка, Андрія Качмара, Володимира Вовкуна, Романа Халуса, Дмитра Кота промовляли прямо до серця. Під час виступу була наука, яку провів бр. Віталій Метельський. Потім військові відбули похід – «шлях до Христа», покладений із свічок. Вони по черзі брали в руки камінець, символ своїх гріхів, і клали його біля образу Спасителя, а тоді вибирали серце з цитатою зі Святого Письма.
На квітну неділю у військових частинах Київського гарнізону відбулася зустріч капеланів з військовослужбовцями. З цієї нагоди військові капелани – бр. Теоктист Міщук, ЧСВВ, о-д. Андрій Зелінський, ТІ, о-д. Олег Шайген та с. Василія Гальцова, ЧСВВ, – провели лекцію з особовим складом про Страсний тиждень та свято Воскресіння. На завершення зустрічі о. Дам’ян Габорій розповів про значення Квітної неділі та здійснив чин освячення галузок.
У Велику п’ятницю військові капелани – о. Любомир Яворський, заступник керівника Департаменту у справах душпастирства силових структур України, та о. Дам’ян Габорій, військовий капелан Київського гарнізону, відвідали військовослужбовців і здійснили Чин виставлення Плащаниці. О. Любомир розповів про історію виникнення Плащаниці та про обряди, які пов’язані з вшануванням полотна у Велику п’ятницю та суботу. Військовослужбовці мали змогу помолитися біля Плащаниці, а також приступити до Сповіді напередодні святкування Пасхи.
На свято Воскресіння Христового військові Київського гарнізону взяли участь у Богослужіннях, що урочисто відправлялись у храмах Києва та околиць. Винятком не була і наша Добромикільська церква-дзвіниця. Крім того, як і минулого року, протягом приготування до свят у греко-католицьких храмах військові капелани організували збірку «Великодній кошик», куди всі охочі могли пожертвувати паски та інші великодні страви
Ось таке пастирське служіння ще раз підтверджує, що «християни, пам’ятаючи на слова Господа: “З того всі спізнають, що ви мої учні, коли любов взаємну будете мати” (Ів. 13, 35), нічого гарячіше і не можуть бажати, як завжди щораз великодушніше і успішніше служити людям сучасного світу» (GS, 93).
С. Василія Гальцова, ЧСВВ