Світ повен див. Щасливий, хто прозрів (Віра Вовк)
Спрага дива – одвічна спрага світу. Свідома чи неусвідомлена. Притаманна і дітям, і дорослим. Актуальна в усі часи, особливо в перередріздвяну пору. Чи не тому одне з перших зимових свят – Миколая Чудотворця – святого, який творить дива, а водночас готує нас до прийняття найбільшого Дива – Різдва Господнього.
Якраз напередодні Миколая (а за римо-католицьким календарем якраз у цей час) у монастирі сестер-василіянок у Києві зібралися помічники Чудотворця. 5-6 грудня 2014 р. Б. с. Василія Гальцова та п’ятеро дівчат допомагали святому робити невеличкі дарунки для військових, адже саме їхні серця у цю пору особливо спраглі дива. Миколай знає це. У його дарунках – тепле слово для кожного і маленький солодкий сюрприз, огорнені синьо-жовтою стрічкою, молитвою і любов’ю.
«Іноді досить промінчика…», – писав Бруно Ферреро. Справді, іноді так мало потрібно для дива: усмішки, доброго слова, потиску руки чи маленького гостинця з дитинства від Миколая. Віримо, що дарунки Чудотворця якраз і стануть тими промінчиками, що освітять дні, зігріють долоні і душі та запалять свічі сердець незгасною вірою в диво. Адже, як казав Йосип Сліпий, наш «Бог є Богом неможливого», Богом-Чудотворцем і Він здійснить те чудо, якого всі так щиро прагнемо. Здійснить нами, в нас і через нас.
Молимося. Віримо. Любимо. Чекаємо в надії.
Юля Григорчук