Митрополит Андрей Шептицький – цікава і непересічна постать в історії нашої церкви. Що ми знаємо про нього? Як уявляємо його? Можливо, десь бачили його зображення, або нам про нього хтось розповідав?
Отже, Андрей Шептицький. Хто він? Часто, коли чуємо про Митрополита, перед очима вимальовується висока струнка постать сивочолого старця з густою білою бородою, лагідним усміхом, добрими очима і високим задуманим чолом… Образ, подібний на старозавітного Мойсея.
Андрей Шептицький і справді був Мойсеєм українського народу. Йому довелося провадити рідний люд через найважчі історичні випробування ХХ століття: Першу і Другу світову війни, голодомор, нацистську і радянську окупації… Та, незважаючи на всі виклики часу, Митрополит мужньо здолав усі перешкоди і самовіддано зберіг довірену йому паству…
Пройшло уже 150 років від дня його народження. Змінились влади, розвалились імперії, а пам’ять про праведника живе і буде жити вічно. Свідченням цього є також те, що теперішній, 2015-ий рік, в Українській греко-католицькій церкві проголошений роком Митрополита Андрея Шептицького. І це – чудова нагода, щоб і нам дізнатися більше про його велику світлу постать.
Насправді, Митрополит був великий не лише зростом (2 метри 8 сантиметрів), – він був велетом духу.
В його особі дивовижно поєднувалась амбівалентність протиріч і багатогранність зацікавлень. Адже Владика Андрей був не лише теологом, а й блискучим юристом, культурологом, економістом, доктором права, а в дитинстві, як згадує його мати, дуже любив кататися верхи.
Крім того, Митрополит був непересічною постаттю, в якій поєднувалось, здавалось би, непоєднуване:
– незважаючи на те, що здобув блискучу освіту, знав понад десять мов, Андрей Шептицький був надзвичайно скромний, простий і доступний у спілкуванні;
– незважаючи на те, що походив із графського роду, одного з найбагатших у Галичині, Митрополит жив дуже вбого, носив простий, часто латаний одяг, а всі свої кошти спрямовував на підтримку бідних родин і розвиток української культури (його зусиллями, зокрема, був заснований Український Національний Музей у Львові, Народна Лічниця і численні освітні заклади);
– хоч Андрей Шептицький ніколи не був одруженим (адже був монахом-василіянином), він дуже любив дітей і в часи воєнних лихоліть став духовним батьком для сотень юних сердець (зокрема, переховував у митрополичій резиденції у Львові понад 300 єврейських дітей).
Загалом, про Митрополита можна розказувати ще багато-багато цікавого…
Владика Андрей (пісня)
У кімнаті – лампадка і ікона Христа,
Ледве чутно молитву промовляють уста,
У глибокій задумі сивий Старець стоїть,
А в очах проминають міріади століть.
Пр. О Владико Андрею, в кожну мить і в цей час,
Ти молись за Вкраїну і молися за нас.
У небесній світлиці все лампадка горить
І Усіхненолиций всіх нас благословить.
З ясносиньої далі владним рухом перста
Осіняє народ свій він знаменням хреста,
І могутньо крізь роки його голос звучить:
«Наверніться, покайтесь і до Бога прийдіть!»
Пр.
Линуть очі, і душі, і серця в височінь,
Наповняє молитва неозору глибінь.
Сивочолі і юні, діточки і старі –
Всі приходять до Старця на Свят-Юрській горі.
Пр.
Наче ладан з кадила, лине пісня оця.
Твоє слово зігріло й зігріває серця.
Обіцяєм щоденно ми його берегти.
Український Мойсею, нам зорею світи!
(Юлія Григорчук)