Покликання – діло Отця, і Сина, і Святого Духа…
«Кожний нехай зостанеться в тому стані, в якім Бог його покликав» (1Кр. 7, 20).
Покликання… Який же великий зміст вкладено у це непросте слово. Кожна мудра людина прагне в житті визначитись у своєму виборі, вповні відкритись щастю, поглянути в очі своїй долі. Вибір конкретного стану – постійно актуальне питання, котре не раз досить важко вирішити без особливої допомоги Всевишнього.
Тільки Він як всемогутній огортає наше земне буття: минуле, теперішнє і майбутнє. Саме Він може показати нам ту дорогу, котрою маємо іти до мети. Якщо ми повіримо в те, що будемо щасливими в небі, то зможемо досягнути цієї радости вже тут на Землі… А що може бути від цього важливіше?.. Та тільки вірмо, вірмо і знову вірмо!!! Життя иноді здаєтьтся нестерпним, не раз кидає виклики, які ми вже не в силі прийняти, однак ми не самі – з нами Господь Бог, Рятівник людини. У кожну хвилину Він радий простягнути нам свою руку допомоги, яка так нам потрібна…
Один мудрець сказав: «Виняткова доля людини – народитися для якоїсь справи, яка дасть можливість скористатися своїми здібностями і щастям…». З погляду морального богослов’я єдине справжнє покликання людини – це повністю реалізувати власну особистість. Раніше професія означала загальнолюдське існування, котре присвячене особливій меті і, як правило, на ціле життя.
Ми всі без винятку покликані насамперед до життя, до життя з небесним Творцем, який хоче потягнути нас за Собою, хоче показати правильний шлях, що приведе до щастя…
Кожна людина протягом свого життя перебуває у так званому стані. Їх є три: подружній, вільний та монаший. Подружній стан установлений Господом з метою продовження людського роду. Від нього відгалужуються инші два стани. Покликання до батьківства не означає лише мати дітей, це, швидше, виконання функцій батька і матері. Пресвята Родина є добрим взірецем для всіх християнських родин земної кулі. Вільний стан позбавляє нас піклування про сім’ю. Такий стан дозволяє людині допомагати всім тим, хто потребуватиме, адже вона не мусить виконувати родинних обов’язків. І останній, монаший, стан – це повністю віддатися на службу Господові і виконувати Його святу волю. Монаший шлях характеризують євангельські ради: вбогість, чистота та послух. Кожен зі станів накладає певні зобов’язання, здійснення яких впливає на реалізацію нашого життя, щастя чи нещастя, успіху або неуспіху…
Кожен має робити те, до чого відчуває найбільше поклик. Чимало видатних людей усіх часів наголошують на цій істині. Вони також старались віднайти в житті автентичне покликання. Якщо поглянути на ситуацію у сучасному світі, то можна побачити великий хаос у виборі професій та станів, батьки у більшості випадків самі вирішують долю своїх дітей, незважаючи на їх уподобання. Це все тягне за собою народження непрофесійних «спеціялістів», нарікання на працю, на життя…
Першохристиянська Церква визнавала християнина як покликаного. Християнське покликання породжене Духом, а Дух же єдиний. У лоні цього покликання є різі «дари служіння… різні діяння», але в цій різноманітності харизм є тільки одне Тіло і тільки один Дух, один Бог (пор. 1 Кр. 12. 4-13). А сама Вселенська Церква розуміється як спільнота покликаних. Вона бо і «Покликана», і водночас «Вибрана» (2 Йо. 1).
Нам часто доводилося зустрічатися з таким поняттям, як незреалізоване покликання, що у своїй суті означає відкинення тих дарів, які Господь дарує кожній людині зокрема. Ці дари дозволяють нам знайти своє місце у житті, показати себе як особистість. Важливо лише прийняти те, що дарує нам Творець, відгукнутись на Його поклик. Варто слухати охоче голос свого серця, голос Божий та просити в Господа ласки розпізнання нашого правдивого покликання, щоб не мандрувати довго без мети притемненими манівцями життя. Мовить старозавітний пророк Ісая: «Господь покликав мене від утроби, від лона матері моєї назвав моє ім’я…» (Іс. 49, 1).
Людство потребує добрих досвідчених лікарів, священиків, господарів… З Богом почуватимемось не як та пташина у клітці, а радше як на гілці. У цьому й полягає суть християнської свободи. Варто вже тепер збагнути те, що всяке покликання є наче хребтом людського життя. Щаслива чи нещаслива доля – залежить теж і від цього хребта. І, звичайно, від Володаря володарів – Господа Бога…
о. Микола Микосовський (ЧСВВ)
Джерело: “Пізнай правду”