Зустріч спільноти з вл. Богданом (Дзюрахом)
Спільнота “Матері у молитві” на Подолі почала своє існування з дня Стрітення, тобто 15 лютого, 2003 р. В цей день п. Віра Чмелик відвідала нашу парохію, презентувавши рух «Матері в молитві», започаткований п. Веронікою з Англії. Спільнота ставить за мету регулярні молитви за своїх дітей, дітей парафії, всіх українських дітей. Ідея подобалися, і ми взялися за оформлення цієї спільноти.
Духовним і фактичним лідером спільноти стала с. Януарія ЧСВВ. Керівником обрали п. Дзвінку Козаневич, а заступником п. Аллу Ільницьку.
Для організаційного оформлення спільноти була розповсюджена анкета, в якій, крім особистих даних, була адреса, домашній телефон і рік народження. Згідно рекомендацій п. Віри Чмелик кожна група мала складатись з 10 осіб. На той час нас було трішки більше 30, і було сформовано список в алфавітному порядку – 3 групи, в кожній з яких обрано старшу та її заступницю. Пізніше, завдяки розширенню спільноти, остання група розросталась до 20 осіб, і з неї виділялась наступна. Таким чином наша спільнота доросла до 7 груп. І ми вирішили зупинитися на цім сакральнім числі, розподіляючи наступних бажаючих бути з нами серед існуючих груп. Зараз кожна група має по 12-14 осіб, і всього офіційно (тобто зареєстрованих) нас є 93 особи. Чому офіційно? Тому, що фактично відвідує наші спільні молитви якась частина людей, які ще не визначились (і ми не проти цього), з часом вони або відходять з тих чи інших причин, або стають постійними молільниками і входять в ту чи іншу групу, за бажанням. Є і ті, що вибули. Вони або відмовилися брати участь в нашій спільноті, або перейшли в інші парохії, або переїхали в інші країни на постійно, або вже Господь покликав їх до себе.
Початково збирались ми на молитви 1 раз в місяць (перша субота), згодом почали збиратись двічі (перша і третя суботи місяця). Суботи часом мінялися, якщо припадали на час або напередодні найбільших Свят (Різдво чи Великдень).
Кожна спільна молитва розпочинається з короткого (10-15 хв.) вступного слова с. Януарії, присвяченого певній темі. Це – або поточні події в нашій Церкві чи парохії, або тематика поточних Свят, або просто особливості нашого обряду (наприклад, на декількох зустрічах розмова йшла про зміст і символіку Св. Літургії). Потім ми молимось, використовуючи рекомендовані молитвеники. Так склалося, що акафіст, канон чи молебен до чергової зустрічі підбирає с. Януарія, я ж вибираю уривок зі Св. Письма і пропоную комусь із учасниць його прочитати.
Наступного за суботнім зібранням понеділка ранішня Служба Божа відбувається в наміренні спільноти, тобто в усіх наміреннях, які ми висловлюємо вголос або в думці, коли кладемо записки в кошик.
В нашій спільноті щоденно ведеться молитва на вервичці однієї з частин розважань. Початково до загальноприйнятих 3-х частин розважань (радісні, страстні, славні) додали 4-ту (світлі), введену бл.п. Папою Іваном-Павлом ІІ в 2003р., році вервички. Кожна група нашої спільноти почергово приватно молиться щоденно вечором (бажано починаючи з 21-00, або коли є можливість) протягом тижня, з неділі до суботи, одну з частин розважань. Коли груп було мало, одночасно молилась одна група. Зі зростанням кількості груп значно збільшився час між цими молитвами, і ми почали залучати до молитви на вервичці по 2 групи одночасно. При цьому відбувається ротація як номерів груп, що одночасно моляться, так і частин розважань. Кожна особа отримує спеціальну карточку-розклад, за якою визначається дата, номер групи і № частини розважань на найближчі 3 місяці.
Ми молимося не тільки за здоров`я (моральне і фізичне) дітей (своїх, парохії, України), а і здоров`я дорослих наших парохіян, родин, знайомих і близьких, розуміючи, що всі ми вийшли з дитинства. Коли дізнавалися, що хтось з наших парохіян потребує підтримки у вигляді молитви, про це повідомляли с.Януарію або мене і вся спільнота після закінчення обов`язкових молитов додатково молилася і в цьому наміренні.
Недавно (близько півроку) ми перейшли на іншу систему. Кожна з учасниць перед початком спільної молитви може написати записку з наміренням та іменем особи, яка саме зараз потребує молитви. Сестра Януарія зачитує ці всі записки, і ми всі наші спільні молитви присвячуємо цим конкретним наміренням. Якщо в такій молитві є нагальна потреба (тобто не в день спільної молитви), то про це повідомляємо старших тих груп, які в цей тиждень моляться на вервичці, вони передають усій групі, і тоді ця повсякденна молитва на вервичці присвячується також і цьому наміренню.
Треба визнати, що в результаті молитви в спільноті людина почувається значно краще, світ наче усміхається, прояснюється, а власні клопоти видаються не такими вже проблемними. Це можу підтвердити і я особисто, і ті, з ким я розмовляла на цю тему. Зрештою, перебування в нашій спільноті є абсолютно добровільним, ми нікого не виключаємо зі списку без попередньої згоди чи просьби, вважаючи, що відсутність є тимчасовою, а причини, що її спонукали, можуть бути усунуті також і внаслідок спільної молитви за відсутніх матерів. Тому факт участі в кожній спільній молитві від 25 і до 60 осіб красномовно говорить сам за себе.
Ми маємо невелику касу, що регулярно поповнюється пожертвуваннями при кожній молитовній зустрічі. Засоби використовуються для потреб спільноти: закупівлю молитвеників, допомоги потребуючим, особливо тим, хто хворіє, відзначення ювілеїв, проведення реколекцій, заходів за участі дітей і т.д.
Оскільки наша спільнота «Матері в молитві» є чисельнішою і залучає найбільш ініціативну частину мирян, то її учасниці максимально присутні і в усіх інших заходах парохії: щорічні прощі, біблійна година, лекції отця Валерія, прибирання храму, реколекції, робота з дітьми і молоддю і т.д.
15.02.2010р. виповнилося 7 років з дня заснування нашої спільноти. Цей день ми достойно відзначили при черговій молитовній зустрічі. Додаткова інформація за адресою: http://www.christusimperat.org/uk/node/24493
Труднощі, що трапляються в нашій спільноті, пов`язані в основному з однією проблемою, що носить індивідуальний характер: як розподілити свій час так, щоб, з одного боку, встигнути виконати всі свої домашні обов`язки, а з другого мати достатньо часу для участі в молитвах спільноти.
Але душа радується, коли бачиш, як діти нашої парохії почуваються в храмі впевнено, зі знанням того, що відбувається, активно беручи участь у всіх заходах, які постійно проходять. При цьому всьому вони – діти, рухливі, непосидющі, з видумкою і потребою себе проявити. І головне – направити цю ініціативу у відповідне русло. Цьому і приділяють увагу наші катехити.
То ж дякуємо Всевишньому за наших дітей, в черговий раз попросимо Його допомогти виховати їх справжніми християнами, щедро обдарувавши Своїми ласками.
Підготувала Дзвінка Козаневич