Вертеп у Прилуцькій виховній колонії

Січ 24 2013 Опубліковано під новини

12 січня 23 прихожан церкви Миколи Доброго, що на Подолі, які є учасниками цьогорічного Вертепу, відвідали Прилуцьку виховну колонію для неповнолітніх,  що знаходиться в Чернігівській області. Вже котрий рік сестра Чину Святого Василія Великого Хризанта Харді, на запрошення о. Костянтина Пантелея, приїздить із Вертепом до цього закладу, у якому перебувають  юнаки віком від 14 до 21 року, що вперше засуджені.

У колонії наша Українська Греко-католицька церква має добре ім‘я, — говорить отець Роман Пушка із Ніжина, що також постійно сюди навідується. Прихожан церкви Миколи Доброго прилуцькі в‘язні вже пізнають, із їхньої поведінки видно також, що учасники Вертепу є бажаними гостями. Виступ проходив у яскраво прибраному залі. На сцені заздалегідь поставлено мікрофони, використано мультимедійні засоби. Що вразило цього разу, так це оплески після кожної колядки. Прихильно поставилась до наших відвідин і охорона закладу: засудженим було надано можливість не тільки побачити вертепне дійство, але і зробити фото на пам‘ять, поспілкуватись із учасниками Вертепу, поставити одні одним питання.
— А як ви думаєте, для чого ми сюди приїхали?
— Щоб привітати із Різдвом Христовим та подарувати нам радість»,– відповів один із підлітків і додав:
— А нам було тепло, коли ви виступали.
Про те, за що відбувають покарання юнаки, питати у них не наважуюсь. Розмовляємо про не наболілі теми: святкування Нового року у колонії, навчання, розваги. Хлопці зацікавлено розглядають бандуру, перебирають струни, пробують грати на ній, проте рідко хто із них наважується посміхнутись. Вони відверто зізнаються, що, опинившись «за чертой», повністю поміняли свої погляди на життя, своє відношення до батьків, рідних та друзів. Тут вперше дехто із них став вірити у Бога, спілкуватись із священиком, сповідатись. Не завжди підлітки відповідають на прості питання. Хлопці радять своїм ровесникам на волі не робити дурниць, не забувати про своїх друзів, які відбувають покарання і хоч не часто, але відвідувати їх. А ось зі своїми ровесниками, що приїхали привітати їх з Різдвом Христовим, розмовляють досить відверто та щиро. Мені вдалось підслухати деякі епізоди із їхньої бесіди. Ось, наприклад, у чому один із засуджених зізнався київському гостеві:
— Я понял, что зря потратил молодые годы.
А на моє питання, що б вони хотіли передати своїм друзям та рідним, один із колоністів відповів:
–«Всем достойним — по привету!». 

Марія Лозова, прихожанка храму Миколи Доброго.

 

Ще немає коментарів



Ви повинні увійти на сайт щоб залишати коментарі.